Чай називають цейлонським, а везуть його зi… Шрi-Ланки. Цейлон — стара англiйська назва нинiшньої демократичної республiки. Лише кiлька десятилiть минуло вiд ери колонiзаторiв, та життя в цих краях змiнилося кардинально.

Перша назва острова — Сихаладипа, що в перекладi означає «де живуть сингали та iндiйцi». Iноземцi спростили його до Сейлаво, а потiм — Цейлону.

Багато вiкiв Шрi-Ланкою керували чужинцi: португальцi, голландцi, англiйцi. Щодо них ланкiйцi пригадують свою приказку — «ми вiддали чорний перець i отримали червоний». Це означає, що життя пiд португальцями i голландцями було однакового гiрким. А ось до британцiв, якi близько пiвтора столiття були колонiзаторами, мiсцевi ставляться бiльш дружньо. Прибульцi з «туманного Альбiону» почали вирощувати на островi чай, каву, каучуковi дерева, прокладати гарнi дороги. Завдяки їм про острiв i його чай дiзнався весь свiт.

Та то був тiльки початок. Потенцiал краю ще далеко не розкритий. Не кожен знає, що в Шрi-Ланцi видобувають смарагди, топази, сапфiри, працюють унiкальнi рiзьбярi по дереву, що тут безлiч видатних та просто цiкавих мiсць…

Усмiшка Коломбо

Неможливо вiдiрвати погляд вiд iлюмiнатора — прозоре безмежне небо сповнюється вогненними фарбами над

вечiр’я, хмаринки м’яким пухом огортають крила лiтака. Такий чарiвний, нiжний пейзаж… Важко уявити, що за склом — майже мiнус 60!

«Панi та панове, дiвчатка та хлопчики, а також їхнi батьки! Я, капiтан «Аеробуса – 320», радий вiтати вас на борту лiтака. Наша швидкiсть — 982 кiлометри за годину, досить велика…» В авiакомпанiях лоу-кост поруч iз невзiрцевим обслуговуванням є i деякi позитивнi моменти: можна дозволити собi деякi вiльностi. У тому числi пiлотам...

Лайнер приземлився в мiжнародному аеропорту мiста Коломбо. Багато хто думає, що це столиця, але насправдi нею є iнше, розташоване поруч невеличке мiсто, назву якого не так легко запам’ятати — Шрi-Джаварденепура-Котте. Аби пiдкреслити свою незалежнiсть вiд Британiї, проголошену 1972 року, ланкiйцi спочатку перейменували свою державу та перенесли її столицю з Коломбо, яке так i залишилося комерцiйним центром країни. А звiдки взагалi назва мiста? Кажуть, у цих краях колись були заростi зелених манго. «Кола» — зелений, «амба» — манго. Виходить Колаамба.

Мiсто одне з найбiльших у країнi (2 мiльйони мешканцiв). Цiлком можна лишитися тут на один-два днi для аклiматизацiї й вiдпочинку пiсля перельоту, оглянути старi англiйськi квартали та химернi iндуїстськi храми, поблукати вздовж океану…

Вранцi, поки немає спеки, я подалася «на розвiдку» в мегаполiс. На узбережжi, бiля самого центру мiста лiтають пелiкани, дiловито походжають гави. Уздовж берега бiгає багато людей найрiзноманiтнiшого вiку: здоровий спосiб життя тут досить популярний. На газонi багато хто розминається. Група чоловiкiв, осiб тридцять, дружно вiдтискається вiд пiдлоги. Мiсцевi пояснили, що то звичайна ранкова зарядка… полiцейських. Я пройшлася мiстом i години через три повернулась, а вони все ще тренуються!

У центрi стоїть озброєна охорона: вiдлуння громадянської вiйни з тамiлами. Та всi жахи, про якi пишуть в Iнтернетi, тут здаються вигадкою: атмосфера дуже спокiйна, а ланкiйцi навiть привiтнiшi за iндусiв. Здається, що солдатiв поставили у мiстi тiльки для того, щоб знайти їм заняття — усмiхатися всiм, допомагати, пiдказувати дорогу...

Протягом кiлькагодинної прогулянки не було i десяти хвилин, коли б я залишалася наодинцi. Постiйно пiдходили люди, пропонували допомогу, розпитували про Україну, розказували про Шрi-Ланку. Все так ненав’язливо, легко… До речi, у Коломбо майже неможливо знайти хорошу роботу без знання англiйської, тому нею володiють майже всi. Недарма серед iнтуристiв побутує хибна думка, що у Шрi-Ланцi ця мова державна.

Зарплата за гороскопом чи кармою?

Шрi-Ланка схожа на Iндiю з тiєю рiзницею, що тут значно чистiшi мiста i приємнiше спiлкуватися з мешканцями.

Вихiднi в країнi — недiля та… днi повного мiсяця. Мiй друг, сингал Ясанта, пояснив цю особливiсть доволi переконливо: у цей час дужче кровлять рани, пiдвищується артерiальний тиск, зростає емоцiйне збудження, погiршується сон...

Новий рiк у Шрi-Ланцi — 14 квiтня. Це час, коли вся природа оновлюється, буяє. Хоча не вiдмовляються тут i вiд європейського свята.

Машин у країнi немало, незважаючи на те, що задоволення надто дороге. Машини обкладаються високими податками i навiть просто «тук-тук» (моторолер iз коляскою) коштує 4500 американських доларiв. Бензин ще дорожчий, нiж в Українi. У банках вiдсоткова ставка за кредитом на придбання будинку — лише 4–5%, а ось на придбання машини — 15%. Усе це ознаки державної екологiчної програми.

У ланкiйцiв своя система мiр. Наприклад, замiсть соток для визначення площi вони користуються «пьочами» (квадрат 5х5 м). До речi, землю в країнi може купити i ланкiєць, i будь-який iноземець, який вiдкриє тут фiрму. У Сьомому районi Коломбо, дiловому центрi країни, один пьоч землi може коштувати 170 тисяч доларiв, а вартiсть його в селi — близько 2 тисяч. Цiна просто космiчна, зважаючи на рiвень життя.

Середня зарплата вчителя чи контрактного вiйськового — 400 доларiв. Привiлейованими спецiальностями вважаються лiкарi та iнженери. Пенсiю отримують не всi, а тiльки колишнi держслужбовцi. Зате податкiв iз зарплати беруть лише 15 вiдсоткiв.

У країнi безкоштовна медицина i освiта. I це не фiкцiя, а факт. Мабуть, тому Шрi-Ланка посiдає друге мiсце за рiвнем освiченостi в Азiї — 93% (перше мiсце — Японiя, 95%).

Дуже приємно їздити до країн, де домiнантна релiгiя — буддизм, як у Шрi-Ланцi. Буддисти вiрять, що все залежить вiд людини, її думок. Нам не належить анi фiзичне, анi матерiальне — тiльки нашi власнi дiяння. Робиш добро — карма полiпшується, робиш зло — погiршується. Ланкiйцi волiють чинити по-доброму…

А ще вони повально вiрять у гороскопи. Навiть наречених i день шлюбу обирають, залежно вiд розташування небесних тiл. Задля забави я попросила скласти мiй особистий гороскоп, i астролог, який знав про мене тiльки дату й мiсце народження, розповiв про моє минуле все: збiглися не тiльки подiї, а й дати! До того я в гороскопи нiколи не вiрила... Про прийдешнє астролог розповiдав обережнiше — може, як буддист вiн вважає, що я моделюю своє майбутнє власними думками?

Про пекуче i солодке

Ланкiйська їжа готується за принципами аюрведи. Це давнє вчення про досягнення здоров’я та гармонiї («аю» — життя, «веда» — система). Кухня тут схожа на iндiйську: дуже багато спецiй, основнi страви — рис та карi. Їжа гостра недаремно: клiмат на островi субтропiчний, бактерiї розмножуються швидко, а перець i корiнь куркуми — чудовi антисептики. Перчать навiть деякi десерти! I треба визнати, що ананас i манго з перцем та сiллю — незвичнi та дуже смачнi.

Не всi європейцi сприймають мiсцеву їжу, тому в бiльшостi готелiв i багатьох ресторанах є вибiр континентальних страв. Якось ми приїхали до готелю, де була тiльки європейська кухня. Але наш гiд-сингал десь роздобув для себе тхалi та каррi: «Я не планував сьогоднi голодування, тому замовив ланкiйську їжу». Виявляється, i європейська кухня може бути для когось неїстiвною…

Всюди у Шрi-Ланцi вирощують «траву, що п’є воду» — рис. Збирають по два врожаї на рiк. «Можна i три, але навiщо?», — сказав один iз мiсцевих. Рис є основою багатьох страв. Його iснує кiлька видiв, зокрема червоний. Крупа з бiлого доволi дешева, лише 80 рупiй (близько 5 гривень) за кiлограм.

Куркума — коренеплiд на зразок буряка чи моркви. Її мелений корiнь i є тiєю популярною жовтою прянiстю, котру продають у нас, в Українi.

Улюбленi для ланкiйцiв плоди — це кокоси. Взагалi кокосову пальму тут використовують повнiстю, без залишкiв: iз деревини виробляють меблi, листям криють дахи, шкурку плодiв застосовують як добриво, бiла м’якоть горiха йде на кокосове молоко та стружку, а сiк (саме його європейцi називають кокосовим молоком) вживають для тамування спраги.

Бананiв на островi — сила-силенна, рiзноманiтних за кольором i розмiром. Але їх треба вмiти вибирати. Одного разу я купила в’язку бананiв тепло-жовтого вiдтiнку, тобто стиглих. Покуштувала… Яка гидота! Терпкi, аж щелепи зводить! За порадою мiсцевого мешканця в’язку я залишила полежати два днi. Зовнi плоди майже не змiнились, але стали такими солодкими… У багатьох мiсцях продаються ядучо-зеленi банани. Делiкатесом вважаються червонi. Я скуштувала декiлька видiв i зiзнаюся, «нашi», кормовi, анiтрохи не поступаються за смаком. Хоча, може, це просто звичка…

Ананаси ж тут дуже солодкi! Iснують цiлi поселення, де, крiм цих ласощiв, практично нiчого не вирощують. Якщо хто не знає: ананас — це однолiтнiй кущ.

Загалом фруктiв безлiч, екзотичних i рiзних: папайя, мангостини, дурiани, карамболi...

Мабуть, найпопулярнiший напiй на островi це… нi, не сiк — правильно, чай. Вирощують i каву, але значно менше, а п’ють її ще менше.

З алкогольних напоїв розповсюджений червоний ром i горiлка арак iз кокосового молока.

Нащадкам Адама та Будди

Культурно країна вражає так, що складно передати емоцiї. Скажiмо, коли потрапляєш до Сигiрiї, просто перехоплює подих! Велетенська скеля посеред джунглiв, на її верхiвцi — руїни мiста, iз заснуванням якого пов’язана драматична iсторiя. У боротьбi за владу один принц убив свого батька. Щоб захиститися вiд брата, законного спадкоємця престолу, вiн захопив монастир Сигiрiю, виселив iз нього 300 ченцiв, а на верхiвцi скелi збудував палац. Нинi низка ровiв, фортечних валiв, розлогих садiв i мальовничих ставкiв розкинулися навколо цього узвишшя. Бiля пiднiжжя — кам’янi лев’ячi лапи заввишки чотири метри. Колись вхiд прикрашав масивний барельєф лева — дуже ефектне рiшення: для входу в мiсто треба було пройти в його пащу. Недарма Сигiрiю колись називали Левиною скелею. На серединi пiдйому збереглася Дзеркальна стiна i дивовижнi наскельнi фрески з напiвоголеними красунями. Цi зображення не поблякли за 15 столiть...

Дамбулла — печерний храм

I столiття до нашої ери, що знаходиться пiд охороною ЮНЕСКО як вмiстилище найбiльшої у свiтi фрески. На схилi гори розташовано п’ять витесаних у скелi печер, у кожнiй — яскравi буддiйськi розписи, дивовижнi орнаменти й постатi Будди. На всiй територiї налiчується 151 статуя, i кожна своєю позою та жестами оповiдає окрему iсторiю…

Кандi — остання королiвська столиця, велике мiсто в передгiр’ї, головною окрасою якого є велике озеро та храм Зуба Будди (ХII столiття). Цей величезний храм — серед найшанованiших культових мiсць усiєї Шрi-Ланки. У ньому нiбито знаходиться справжнiй зуб Будди. Всього їх збереглося чотири, i три — у Шрi-Ланцi.

А ось Анурадапура — найперша столиця острова (VI столiття до нашої ери). Славиться вона своїми культовими спорудами, стародавнiми храмами, палацами. Деякi з тих цiкавин охороняються ЮНЕСКО.

У кожному буддiйському храмовому комплексi повинна бути статуя Будди, пагода (вона ж — ступа), де зберiгається релiквiя; дерево Бо, пiд яким Будда досяг просвiтлення; монастир i синамалека — мiсце, де ченцi замолюють свої грiхи. Ця процедура вiдбувається двiчi на мiсяць: на молодий i повний мiсяць. Здавалося б, як чернець може нагрiшити за два тижнi? Виявляється, у буддизмi 227 заповiдей (тодi як у християнствi — лише 10), i дотримуватися їх досить-таки складно. Хоча у Шрi-Ланцi зовсiм не обов’язково ставати ченцем на все життя.

Нуарелiя (Нувара-Елiя — в перекладi, Мiсто Свiтла) за своїм колоритом яскраво вирiзняється з-помiж iнших ланкiйських мiст. Воно найвисокогiрнiше у всiй країнi (1900 м над рiвнем моря). Заснували його у 1821 роцi британцi. Завдяки особливостям клiмату та архiтектурi Нуарелiю називають «маленькою Англiєю». Тут збереглася колонiальна архiтектура, є кiлька старовинних готелiв початку ХIХ столiття з антикварними меблями та спокiйною аристократичною атмосферою. Кожен дiм неодмiнно прикрашений доглянутим квiтучим садом з iдеальним густим газоном. Поруч — поля для гольфу i безлiч чайних плантацiй. На такому тлi вiдпочиваєш тiлом i душею…

Значну частину острова займають заповiдники. Нам влаштували джип-сафарi в нацiональному парку «Ялла». Тригодинна поїздка справжньою саваною — це неперевершено! Навколо метушаться мавпи, шугають варани, дiловито прогулюються павичi… Дуже багато птахiв i… крокодилiв. Навiть вдалося побачити леопарда, який мирно лежав на скелi, вигрiвався пiд сонечком. Тварини абсолютно не ляканi, можливо тому, що правила вiдвiдування нацпарку дуже жорсткi й за дотриманням їх ретельно стежать рейнджери.

У центрi острова розташована слоняча ферма, куди звозять поранених, хворих тварин iз дикої природи. Слонiв лiкують, годують, доглядають. Туристи можуть побачити купання гiгантiв i сфотографуватися поруч. Доволi незвичне видовище: руслом неглибокої рiчки прогулюється понад сто слонiв… I хоча люди роблять шляхетну справу, опiкуючись тваринами, загалом враження не дуже веселе: неволя — вона i є неволя...

У передгiр’ях розкинулися сади прянощiв — там розводять вiдповiднi рослини й готують iз них аюрведичнi зiлля. Екскурсiї, хоча й коротенькi, проте дуже захопливi. Стає зрозумiло, чому на упаковцi ванiлi малюють квiтку: ванiль — квiтуче i надзвичайно запашне дерево. Виявляється, що чорний, червоний, зелений i бiлий перець збираються з однiєї й тiєї ж лiани, а рiзницю в кольорi забезпечує рiзний рiвень достигання i тривалiсть висушування на сонцi. Какао — це дерево з величезними плодами. Листя корицi пахне лимоном… Утiм, на вiдвiдувача чекає ще багато здивувань.

Що й казати про Королiвський ботанiчний сад. Воiстину дивовижне мiсце! На вiдмiну вiд українських ботсадiв, вiн оформлений як витвiр ландшафтного мистецтва. I така в саду панує гармонiя, що хочеться залишитися тут жити. Частина парку вiдведена пiд джунглi: високi, темнi заростi зi старими височенними деревами й цупкими лiанами. Павiльйон кiмнатних рослин нагадує цiлий садовий центр. Є окремий павiльйон орхiдей: у всьому свiтi налiчується близько 800 сортiв цих квiтiв, у Шрi-Ланцi з них ростуть 300, i значна частина їх представлена у Королiвському ботсаду. Ростуть тут i сандалове та ебенове дерева, i єдиний у свiтi екземпляр дерева атрата. Окремий куточок присвячений бамбуку — виявляється, ця гiгантська трава буває i свiтло-жовтою, i зовсiм темною... Та, мабуть, найдивовижнiшою рослиною королiвського ботанiчного саду є фiкус Бенджамiна, який займає площу… 2400 квадратних метрiв! Складно уявити, що вiдома нам кiмнатна рослина може сягнути таких колосальних розмiрiв!

У горах Шрi-Ланки на вас чекають 52 водоспади (найвищий — понад 200 метрiв). Причому перепадiв, нижчих за 20 метрiв, ланкiйцi взагалi водоспадами не вважають! Аби побувати бiля цих природних атракцiй, не обов’язково спецiально кудись виїжджати — дорогою в Нуара-Елiю або на пiк Адама ви набачитеся їх досхочу.

Пiк Адама — це гора (2243 метри), на вершинi якої є слiд ноги в каменi. Англiйцi стверджують, що це слiд праотця Адама, буддисти кажуть — Будди, мусульмани — Магомета... Вiдтак люди рiзних вiросповiдань прагнуть зiйти на вершину, щоб побачити святиню. Пiдйом довжелезними сходами сягає близько 8,5 кiлометрiв i займає 4 години. На жаль, менi не вдалося потрапити на гору через ряснi дощi в тому районi. Сезон для вiдвiдування пiку Адама — з лютого по травень. Кажуть, схiд сонця на вершинi просто незабутнiй!

Дорога з гiрських районiв до океану пробiгає мальовничими ущелинами, через плантацiї лотосiв i пальмовi заростi. Океан чистий, спокiйний. На узбережжi повно готелiв iз чудовим сервiсом — i великих та гамiрних, i маленьких, iз камерною атмосферою. Єдиний мiнус — тут небагато визначних мiсць, а розваги рiдко виходять за межi готельної анiмацiї, океанської риболовлi та прогулянок човнами. Сюди їдуть задля пляжного релаксу i отримують його сповна.

Кожен знайде тут щось собi до смаку. Здається, на цьому островi зiбранi всi красоти свiту. Вiд вiйни з тамiлами не залишилося й слiду. Екзотична земля приваблює дедалi бiльше гостей з усього свiту. Тож варто поквапитися сюди, поки тут дешево й вiдносно малолюдно. У свiтi дедалi менше СПРАВЖНЬОГО!