Патайя позицiонується i як морський курорт (пляжi у тропiчнiй країнi знайдуться i кращi), i як майданчик для екскурсiйних виїздiв чи не по всiй країнi. Але буквально поруч, менш нiж за двадцять кiлометрiв од мiста, знаходиться перлина, до якої прямують i самi тайцi, й, звiсно, ми, мандрiвний люд. Втратити таку нагоду, перебуваючи в Патайї, було б дивно i нерозумно, тож я з готовнiстю здiйснив цей мiнi-вояж.

Так хочеться знову пройтися звивчастими мiстками пiд величезними пальмами з то чорними, то помаранчевими плодами... Деякi — зростом iз дев’ятиповерховий будинок, а деякi мають червонi стовбури i здаються химерними звiрятами. I тут же все тропiчне буяння переходить у доглянутий iз фанатичною ретельнiстю i доведений до мистецької досконалостi ансамбль iз кущiв, квiтiв i мiнiатюрних деревець. Вони утворюють справжнiй танець геометричних фiгур, а з багатьох — вистриженi хвостатi дракони…

Якби я був японським поетом, то оспiвав би цi екзоти i красоти з гiдною їх образнiстю. Але передати все розмаїття все одно не вийде. Лiпше бачити це самому, попередньо довiдавшись про унiкальнiсть i масштабнiсть «Нонг Нуч». I трiшки про iсторiю його появи.

Жила собi у серединi ХХ столiття одна заможна й вельможна тайська панi. I заснувала вона в цих мiсцях сад. Точнiше, звичайну плантацiю. Нiчого особливого: манго, папайя, кокоси — все як належить у пiвденно-схiднiй країнi. Аж тут привелося їй мандрувати Європою (ось вам i пряма користь вiд туризму). Вразили її палаци та замки далеких холодних країн, однак найдужче — англiйськi газони, версальськi парки i взагалi окультуренi природнi ландшафти. У такiй бiднiй на зелень Європi — й така краса! Що ж тодi буде на її батькiвщинi, якщо вона вивчиться ландшафтного дизайну? А те й буде. Перетворила мадам Нуч свої сади на ботанiчне диво свiтового масштабу, доклавши максимум старання i любовi. Й назвали шедевр її iм’ям. Не тому, що власниця, а тому що вона створила неоцiненне нацiональне надбання. Ось уже майже тридцять рокiв «Нонг Нуч» вiдкритий для вiдвiдувачiв. Нинi це — i прогулянковий парк, i ботанiчний сад, i зоопарк, i наукова установа, i вiдомий розважальний центр.

Милi забави починаються вже бiля входу: туристи залюбки фотографуються з тигренятами, дуже компанiйськими шимпанзе та iншими тваринками, добрими i сонними, як плюшовi ведмежата.

Далi гостей зустрiчає перша з особливих атракцiй на тлi зелених насаджень — павiльйон метеликiв. У одному будинку, зробленому з дрiбної сiтки, зiбрано понад пiвтори тисячi видiв. Феєрверки живих i нiжних рiзнобарвних спалахiв — легкокрилих комах! Серед них є i малюки, i справжнi гiганти, такi як «князь темряви» з розмахом крилець до 30 сантиметрiв. У своєму вольєрi комахи, здається, зовсiм не вiдчувають неволi — пурхають цiлком вiдповiдно до своєї легковажної натури. I множаться. Можна простежити всi етапи метеликової еволюцiї: огидна гусiнь — незворушна лялечка — i майже янгол iз крилами... Важко уявити, скiльки клопотiв iз такими мiнливими експонатами.

Поруч — iншi крилатi постояльцi, птахи. Яскравi, тропiчнi. У їхнiх вольєрах можна вiльно гуляти, хоча є серед них i бешкетники, готовi поцупити у вас їжу або клюнути у фотоапарат. Обережно!

Парк спланований оригiнально й водночас дуже зручно. Вигини долини, в якiй вiн розбитий, обiгранi досить вдало. Тут прокладено мiстки на рiвнi пальмових верхiвок, так що з них легко розгледiти чорнi та жовтi плоди. Вся територiя вкрита мережею дорiжок, якi ведуть до найцiкавiших куточкiв i дають змогу споглядати найгарнiшi пейзажi.

Туристи часто називають «Нонг Нуч» «садом орхiдей». Саме цi фантастичнi квiти, барвистi символи Таїланду, є головним предметом гордостi для розпорядникiв парку, вони займають тут величезнi площi. Для багатьох може стати сюрпризом, що орхiдеї у природi ростуть не iз землi — вони чiпляються на iншi рослини, беруть воду з насиченого вологою тропiчного повiтря, а поживнi речовини — з кори свого «квартироздавача». Тому й вирощують їх не в палiсадниках, а в пiдвiшених у повiтрi спецiальних кошиках без грунту. Незвичайнi такi оранжереї... Не кажучи вже про форми i кольори квiтiв. Едем, що й казати!

Гордiстю номер два в «Нонг Нуч» є колекцiя пальм, одна з найбiльших у свiтi. На планетi їх росте майже 2800 видiв, а в цьому ботсаду — близько 1100. Неслабко…

Окрiм того, парк пишається зiбранням кактусiв: декотрi екземпляри — завбiльшки з диван, а деякi вражають не так своєю загальновiдомою колючiстю, як квiтучiстю. У ставках плаває цiкава колекцiя водних рослин. Садочок бонсай репрезентує вже не буйну рослиннiсть, а мiнiатюрну i впокорену методами японських сенсеїв — тi ж таки пальми тут заввишечки 30 сантиметрiв. Серед розлогої зеленi спекотного пiвдня доволi дивно i напрочуд iмпозантно виглядає регулярний французький парк з акуратно пiдстриженими симетричними рядами кущiв. Саме в такi «вiзерунки» вписано й мiсцевий «Стоунхендж» — кам’янi композицiї на тему всесвiтньо вiдомої британської пам’ятки.

Скiльки ж працi потребують цi сотнi гектарiв унiкальних i примхливих рослин! А стiльки, що доглядає їх цiла армiя садiвникiв. Їй дуже допомагають «пiдроздiли» молодих i зелених практикантiв iз розташованого поруч коледжу ландшафтної архiтектури. Там навчається не багато не мало — по 700 осiб на курсi. Виходить, Таїланд потребує аж стiльки ландшафтних опорядникiв?..

Гуляти парком «Нонг Нуч» можна без кiнця, але щоб було не обтяжливо i не дуже шкода вiд’їжджати, знадобиться години три. А ще ж треба вiдвiдати мiсцевi шоу!

У великому критому театрi вiдбувається шикарне костюмоване дiйство. Про хореографiю та сценарiй не говоритиму, скажу лише, що вистава називається «Культура та обряди Таїланду». Зрозумiти змiст на мигах, не знаючи тайського життя, дуже складно. Але вбрання! Блиск i шик королiвського двору чи буддiйського храму. Пiсля шоу можна сфотографуватися з артистами. Менi «пощастило»: обрана мною модель, симпатична висока тайка, виявилась трансвеститом…

I вiдразу пiсля цього на iмпровiзованому стадiонi почалося шоу слонiв. У Таїландi такi видовища не рiдкiсть, але тут воно вразило мене найдужче. Що виробляли тi «незграбнi» велетнi! Вони їздили на мотоциклах, вiртуозно збивали кеглi у боулiнгу (менi до вухатих гравцiв, точно, далеко), доволi вправно влучали дротиками у повiтрянi кульки, ганяли у футбол i, забивши гол, згинали хобот у переможному жестi «Єс!». Але все то були дрiбницi, прорiвняно з тим, що слони показали на завершення. Тримаючи хоботом пензлик, один iз товстошкiрих «митцiв» розмалював футболку сердечками, другий — квiточками, а третiй зобразив дерево з гiллям i трьома видами листкiв. Фантастика! Футболки швидко знайшли своїх покупцiв серед вдячної аудиторiї. Правда, запитання про те, хто талановитiший — слони чи їхнi дресирувальники, — залишилося без вiдповiдi. А завершилося все доволi кумедним i трохи моторошним «атракцiоном щастя»: слоник акуратно переступав через туристiв, що нiбито забезпечувало останнiм удачу. Нi, дякую! Я вже й так щасливий пiсля оглядин одного з чудес Азiї. 

ВИРІШУВАТИ ВАМ, АЛЕ…

Екскурсiю до «Нонг Нуч» лiпше здiйснити самостiйно (хоча в мiсцевих турбюро вам її точно запропонують). Вийде значно дешевше, а головне — матимете вдосталь часу i свободи, щоб насолодитися красотами.

Дiставатися парку вiд Патайї 20-30 хвилин. Лiпше найняти для цього таксi й домовитися з водiєм про годину вiд’їзду. Вартiсть вояжу все одно буде нижчою, нiж в офiцiйної екскурсiї.

Парк вiдкритий з 8.00 по 18.00. Шоу влаштовуються 4 рази на день — не пропустите.