Немов яскравий промінь сонця, вривається карнавал у вогку, сірувату італійську зиму

— вона раптом розквiтає золотом костюмiв, срiблом мережив, яскравими плямами масок. Карнавальний вир життя нагадує театральнi пiдмостки серед каналiв Венецiї. Пiд покривом масок народжується i вмирає пристрасть, а персонажi старовинної «комедiї дель арте» виходять на вулицi й стають реальними мешканцями мiста. Карнавалiв у свiтi безлiч, але тiльки венецiйському властива таємничiсть, мiстика й чаклунство.

Венецiйцi запевняють, що карнавал як такий народився саме в їхньому мiстi, причому називають навiть конкретний рiк — 1094-й, пiд яким вiн уперше згадується в документах. Насправдi коренi дiйства сягають у далеке язичницьке минуле. Саме слово «карнавал» нiбито походить вiд латинського «carrus navalis» — так називали ритуальний вiзок-корабель, на якому ще у бронзовому вiцi возили iдолiв родючостi. У добу Стародавнього Риму на честь бога врожаю Сатурна громадяни влаштовували свята, що нiби воскрешали золотий вiк загальної рiвностi та процвiтання. Раби бенкетували за одним столом iз вiльними громадянами, а доброчинцi пiдносили їм вино.

«Карнавал» виводять ще й вiд «carnis laxatio», що можна перекласти приблизно як «свобода для плотi». Йдеться про останню нагоду поїсти м’яса перед початком Великого християнського посту i дати волю iншим плотським бажанням. Поласувати, випити й вiд душi повеселитися, нехай i в межах сучасних норм моралi — усе це й до сьогоднi становить невiд’ємну частину карнавальних свят, що приваблюють до Венецiї щороку понад мiльйон гостей з усього свiту.

У середньовiччi в перiод карнавалу скасовувалися всi соцiальнi умовностi й повсякденнi правила життя: кожен мiг робити все, що йому заманеться. Багатство та бiднiсть ховалися пiд масками, i будь-який простолюдин мiг розраховувати на увагу принцеси, а патрицiй — запросто спокусити бiлошвейку, що у звичайному життi забороняли норми пристойностi. Святкування розгортались до небачених масштабiв. Вони починалися ще з першої недiлi жовтня й сягали свого розквiту в останнi днi перед Великим постом. Увесь цей перiод багато венецiйцiв повсюдно носили невеличкi маски «баута». Ховати обличчя заборонялося, тiльки заходячи до храму, в нiчний перiод i пiд час чуми. Але маски широко використовували в усiляких злачних мiсцях, за ними ховалися для здiйснення сумнiвних витiвок або просто, щоб зберегти приватнiсть.

Та все це був «старий» карнавал. «Новий» же, як iменують його венецiйцi, виник недавно — в 1980 роцi, коли група ентузiастiв переконала владу мiста вiдродити масове народне дiйство. А скасували його ще у XVIII столiттi, пiсля занепаду Венецiйської республiки. Так з’явився нинiшнiй карнавал, що поєднує стародавнi традицiї та найсучаснiшу культурну програму.

Зараз в Iталiї карнавал святкують два тижнi. Уже за кiлька днiв до офiцiйного вiдкриття в мiсто з’їжджаються романтики з усiх-усюд, а вулицями починають ходити велелюднi процесiї з оркестрiв i вуличних театрiв. Кожен у них приколюється, як може, дме у труби i б’є в барабани, горлає пiснi, запускає в небо петарди — одне слово, всiляко зображує цей самий карнавал. Торговцi викладають на прилавки гори масок, плащiв, ковпакiв — стати повноправним учасником забав зможе всяк охочий.

Свято зазвичай починається з польоту «янгола», що спускається в юрбу зi стометрової дзвiницi на площi Сан-Марко. Там же влаштовуються вистави «комедiї дель арте». На майдан летять тонни конфеттi, а в небо — тисячi повiтряних кульок. Що належить робити далi — нiхто не знає. На сцену по черзi виходять люди в дорогих масках i вишуканих убраннях. Видовище ефектне: серед костюмiв досить часто зустрiчаються справжнi витвори мистецтва. Бали, фестивалi, музичнi програми й шоу прогримлять по всiй Венецiї, а закiнчиться карнавал спаленням опудала Зими.

Далi на площах влаштовуються «iсторичнi» концерти та феєрверки. Музика й вино ллються рiкою. У стародавнiх палацах мiста даються бали-маскаради для елiтної публiки. У цi днi найкращий варiант проведення часу — змiшатися зi святковою юрбою й помилуватися на неповторнi костюми та маски.

А що, власне, являють собою справжнi венецiйськi маски, цi омрiянi для багатьох символи Великого Мiста-Держави? Такi, що надягаються на обличчя, робляться з пап’є-маше або спецiально вичиненої шкiри. Тi ж, якi служать прикрасою в iнтер’єрi, виготовляються з керамiки, порцеляни i, звичайно, iз пластику. Майстри часто зумисне «пристарюють» свої вироби за допомогою особливої технiки рустикато, створюючи ефект розтрiскування й затертостi. Прикрашання поверхнi маски — повiльний i копiткий процес iз використанням фарб, золотої та срiбної фольги, емалi, лаку, дорогих тканин, стразiв, пiр’я, бiсеру, дзвiночкiв... Деякi екземпляри такi гарнi, що їх боязно надягати. Вартiсть цих шедеврiв часто вражає уяву не менше, нiж їхнiй вигляд.

Традицiйнi венецiйськi образи — це Кiт, Капiтан, Громадянин, Доктор Чуми, Баута, Венецiйська Дама. Популярнi також маски, що прийшли з пiдмосткiв вуличного театру: Пульчинелла, Коломбiна, П’єро, Арлекiн, П’єдролiно…

Якщо вас запросили на карнавальний захiд у Венецiї, оберiть собi образ «до лиця» i до душi. Наприклад, Кiт — одна з улюблених тутешнiх масок, вона виглядає яскраво, ошатно. В основi цього образу лежить iсторiя про те, як привезений iз Китаю кiт переловив усiх мишей у палацi дожа, а господар тварини завдяки цьому небачено розбагатiв. А ось — Доктор Чуми. У Венецiї пiд час епiдемiй лiкарi вiдвiдували хворих, надягнувши «гiгiєнiчнi» маски з довгим «дзьобом», куди вони закладали ароматичнi олiї та iншi речовини, якi мали захищати вiд iнфекцiї. Поверх одягу вони запиналися довгим темним плащем. Образ довершувався спецiальним цiпком, який вони тримали в руках, щоб не торкатися до хворого чумою. Таким же плащем i трикутним капелюхом хизується ще один персонаж — хижуватого вигляду Баута в масцi з випнутим пiдборiддям. Iм’ячко походить вiд «бау», «бабау» — вигаданої страшилки для дiтей, аналога нашого бабая.

«Замаскуйтесь» i ви! Пориньте у вир пригод, перверзiй, яскравих i дивовижно реальних примар! Вiдчуйте Iстинний Дух Венецiї та станьте частиною Великого Мiста! 

ПОЧІМ ОБЛИЧЧЯ?

Справжньої Венецiйської Маски нiколи не купити анi задешево, анi по Iнтернету! Це завжди тiльки штучний екземпляр i неодмiнно з пап’є-маше або шкiри. Автентичнi маски рiзняться мiж собою, майже як людськi обличчя. I не ти її вибираєш, а вона тебе…

Якщо ж хочете маску просто на згадку про Велике Мiсто, є такi варiанти:

·        маленька з порцеляни, тканини та картону – 5-7 євро;

·        маленька з порцеляни, пап’є-маше або шкiри – 7-15 євро;

·        середня – вiд 20 євро;

·        натурального розмiру – вiд 100 євро.

МИ НЕ ЧУЖІ НА ЦЬОМУ СВЯТІ

Якщо ви зiбралися вiдвiдати це чудове мiсто й насолодитися всеохопним дiйством, рекомендуємо не бути стороннiм спостерiгачем. Можете обмежитися маскою i плащем, якi купите в торговця на площi Сан-Марко. А можете…

Iстинну насолоду одержите, вiдвiдавши бал у стародавньому палацо. Iснує тiльки одна неодмiнна умова — маєте бути одягненi в костюм XVII—XVIII столiть. Скорiш за все, до вашого приїзду в мiсто у пунктах прокату вбрання залишаться тiльки не найкращi екземпляри за шаленими цiнами. Тож завчасно замовте костюм через венецiйських знайомих, свою турфiрму чи спробуйте вдатися до Iнтернету.

Карнавал – 2009 вiдбудеться 13-24 лютого. Детальнiше – на сайтi www.carnivalofvenice.com.