Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок детальний пошук

На головнуНаписати листа

Редакція Новини Архів Передплата Реклама Фотобанк
Міжнародний туризм Номер 5 Люди з легенди Володар звуків
Номер 5 від 10 жовтня 2005р.
Номер 5 від 10 жовтня 2005р.
Welcome to Ukraine
В наступному номері

В номері 4'2014

Добрі духи
ТАЇЛАНДУ

Арабески
ТУНІСУ

Раритети
НІМЕЧЧИНИ

Екзотика
УГОРЩИНИ

Гори
ХЕВСУРЕТІЇ

КІПР

ЧЕХІЯ

ГРУЗІЯ

ЛАТВІЯ

ФРАНЦІЯ

НОРВЕГІЯ

БОЛГАРІЯ

ХОРВАТІЯ

УКРАЇНА

 

 

 

 



Подорож листоноші
VIP-клуб
Вояж-колекція
Камо грядеши?
Мистецтво гостинності
Україна чудес
Міністерство закордонних страв
Люди з легенди
Профі-тур
Троянда вітрів
Від свята до свята
Світ краси
Кімната сміху
Люди з легенди
Володар звуківВерсія для друку
Автор: Наталя КОСМОЛІНСЬКА

Змальовувати музику — справа така ж невдячна, як переповідати поезію. Хто хоч раз слухав Мирона Блощичака, той воліє просто знати дату і місце його наступного концерту. А хто ніколи не чув, варто заплющити очі і... уявити себе у горах, бажано Карпатах.

Володар звуківЯкщо піднятися гірською стежкою ближче до неба і сонця, так, щоби побут долин не відволікав очі й серце, щоби поняття «цивілізація» втратило свій функціональний шарм, а слово «вічність» вже не здавалося занадто патетичним... Тоді раптом розумієш первісне походження музики, яка народжується з обертання семи сфер небесних, подиху Святого Духа і вітру. Аби почути її, не потрібно складної техніки — тільки відкрите серце. Аби відтворити її нині, у наш час тотальних високих технологій, досить дудочки-теленки і... Божого благословення талантом.

На думку маестро; який майже тридцять років вивчає стародавню музику, теленка — найдавніша у світі дудка. Про це свідчить її архаїчна примітивність. Навесні, коли верба пускає сік, з її гілок обережно, щоб не трісла, знімають кору і виходить така собі трубочка на два отвори. Колись Блощичак давав концерт у «Музеї людини» в Парижі, де є велика колекція доісторичних музичних інструментів. Фахівці відбирали для неї будь-які знайдені в житлових печерах кістки, котрі мали принаймні одну штучно зроблену дірочку. Та коли Мирон заграв їм на своїй теленці, вони зрозуміли, що помилилися, відкинувши кістки без бокових отворів...

На щастя, по карпатських селах і дотепер можна знайти людей, які вміють грати на теленках, дудках, дрим-бах... Саме там, у мандрах Косівським, Верховинським, Ярем-чанським районами, Блощичак опановував техніку гри на архаїчних народних інструментах.

Сьогодні Мирон Блощичак — справжня людина-оркестр. Грає на сопілках, «козі» (українська «волинка»), зозульці, ребрі, флоярі, губній гармоніці, дводенцівці, дримбі... На трембіті теж може, але з нею не пускають у літак, тому на гастролі її не бере (жарт). Мирон здобув класичну музичну освіту — училище плюс консерваторія за класом кларнета. Віртуозно володіє саксофоном. Але цікавість до історичного інструменту все-таки перемогла. Його концерти — завжди захопливе шоу. І не тільки через те, що Блощичак спроможний зіграти, наприклад, на шлангу чи пляшці з водою. Байдуже, знаємось ми на музиці чи ні, любимо «попсу» або класику — одвічний, отриманий через гени внутрішній «експерт» безпомилково тестує мелодію Мирона: «Фальші немає...» Мирон Блощичак — для «Міжнародного туризму»:

— Ще в юності мене зацікавив природний звук. Його зворушлива щирість зачаровує. Я прийшов від саксофона і кларнета до теленки не тому, що вона простіша, а тому, що оте «просте» насправді багатюще. Вся стародавня духова музика—це музика Землі. Наші пращури підслухали її в природі. В усіх народів стародавні духові інструменти вважалися магічними, чарівними. Скільки існує казок про чарівну сопілку... На жаль, в Україні мистецтво гри на давніх інструментах сьогодні занедбано. А це ж дуже важливий шар культури. Вміння фати на прадідівській сопілці раніше єднало покоління: батько передавав мистецтво своєму синові, той — своєму... Добре, що сьогодні молоді музиканти почали відроджувати ребро. Це ж унікальний за звучанням інструмент! На Сході України на нього кажуть «кувиці» або «свиріль», на Буковині — «най», у росіян це «свірєль», у народів Південної Америки — «сам-понья», а стародавні греки називали його «флейтою Пана».

— Свого часу ви багато гастролювали з відомим київським ансамблем «Кобза», а потім його залишили — задля фольку?

— Якось на великому міжнародному фестивалі, де були присутні Карлос Сан-тана та Майкл Девідс, я зрозумів, що вони грають СВОЮ музику, і вирішив: моє покликання — не естрада, а саме фольклор. Написав керівникові ансамблю листа, що залишаю столицю, естраду і іду в гори. І ніколи потім не шкодував. Спочатку думав, що занурився в минуле на триста, чотириста років, але з часом зрозумів — на тисячоліття. Повіз це музичне багатство країнами, де його сприймали із величезним захватом. Стародавній фольклор надзвичайно популярний у світі. Я багато разів бував у Америці з різними колективами, об'їздив із концертами практично всі штати. 2000 року гастролював у Канаді, десятки разів — у Франції, й дотепер по два-три рази на рік буваю у Парижі. Дуже люблю французьку мову, вивчав її на українській поезії, власне на Іванові Франку в перекладі французькою. Так само англійську — за Лесею Українкою. Знаю трохи німецьку, зараз беруся до італійської. Давно вже проводжу концер-ти-лекції англійською в університетах, музичних та загальноосвітніх школах Канади, США, Франції...

— Які поїздки випали вам останнім часом?

— Півроку тому мав дуже гарний виступ з унікальним гітаристом Енвером Із-майловим у київській Опереті. Дав кілька концертів у Берліні. їздив із композитором і бандуристкою Оксаною Гераси-менко з гастролями Італією. З Риму полетів просто до Праги на міжнародний тур'ярмарок, де Національна туристична організація влаштувала українську експозицію, виступив на великому представницькому концерті в королівському залі.

Але останнім часом більше ніж на три-п'ять днів не погоджуюся нікуди їхати. У мене чудова родина, діти, їх треба пильнувати.

— Коли до України приїжджав президент Грузії Михайло Саакашвілі, ви грали для нього на запрошення Віктора Ющенка.

— Концерт був «домашній». Слухали родини обох президентів. Я дав молодшим Ющенкам свої народні інструменти, аби й собі спробували заграти. Це, я впевнений, цікаво й дітям, і професорам музики. Більшість із них не тільки не знає, як ті інструменти називаються, а й ніколи їх в очі не бачили.

— Багато що ви виготовляєте самі, маєте вдома справжній музей автентичних і зроблених власними руками інструментів...

— Майструю їх з усіх можливих і неможливих матеріалів, дуже багато експериментую. Ось зробив майже півтораметровий «вітрофон» із карнизу... Вітер віє — він грає.

— Нинішній ректор Львівської академії мистецтв Андрій Бокотей свого часу зробив для Вас скляні інструменти...

— Ребро, зозулі, теленку... І я грав на них під час кількох виставок художнього скла. Навіть записав цілу касету «скляної» музики.

— А що то за прикол розповідають про шланг?

— Шланг грає практично як теленка, тільки ще гнеться. Якщо його крутити, він захоплює повітря і прекрасно звучить. Слухачі вважають це атракціоном — виявляється, ці банки-склянки можуть фати! Насправді тут немає нічого дивовижного. Наші предки виготовляли інструменти з дерева, і ті були недосконалими, нерівними. А тепер можемо скористатися готовими, ідеальних пропорцій предметами, які нас оточують. У живописі є термін «неофольклоризм», сюди він теж дуже пасує. Я на пляшці з-під води граю «Політ джмеля», чого майже ніхто у світі не робить. Вода регулює об'єм повітря: натискаю на «інструмент» — звук стає вищим, відпускаю — він нижчає...

— Вам траплялися люди, які роблять щось подібне?

— Колись у Парижі зайшов у музичний магазин із повною сумкою своїх інструментів. Продавець попросив, я йому заграв. Він відразу набрав номер телефону подібного до мене дивака — відомого французького музиканта Дідьє Малерба. І вже увечері я був у нього на концерті, а наступного дня разом із ним записав цілий компакт імпровізацій. Ма-лерб грав на різних дудках — і китайських, і не знати яких, — а я на українських. Вийшло таке собі інтернаціональне спілкування духових інструментів.

— Багато записуєтесь? Що маєте новенького?

— Записую варіації на теми стародавньої народної музики і дарую друзям. Щодо професійних компактів, то є суто фольклорний «Вітер з України». «Вітер любові» — це інструментальна музика на «флейті Пана» в супроводі струнного й естрадного оркестрів. «Різдвяні сни» — мелодії колядок у виконанні двох бандур і різних духових народних інструментів. Багато співпрацюю з Оксаною Герасименко в жанрі сучасної української романтики і з оркестром «Віртуози Львова»...

— Які ще професійні висоти плануєте здобути?

— Хіба що відповім словами Франка: «Поет — завжди учень»... Усе життя відроджую стародавні духові інструменти, а тепер для цього створив фонд «Моль-фар». Відпочивати немає коли. У травні — концерти в Італії, потім — Іран, а влітку — Японія. Зазвучимо!..


Адреса редакції:
вул. Кловський узвіз, 15, Київ, 01021
Тел./факс: 254-5190/91/93
Всі зауваження та питання просимо надсилати за електронною адресою welcome@intour.com.ua

Всі права захищені. Міжнародний туризм, 2005.

Копіювання та передрук інформації з сайту дозволено тільки з письмової згоди Редакції.

Думка авторів публікацій не завжди відповідає думці редакції.

Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей несуть автори.


Туристична виставка UІTT





Медицинский туризм

ПрАТ "Гал-ЕКСПО"

Hotels24

МАНСАНА:: Туристична агенція. Відпочинок на морі. Екзотичний відпочинок. Екскурсійні тури. Гірськолижні тури.